вицвіт
ВИЦВІТ, у, ч ., діал. 1. Цвіт, квіти. Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (Криж., Срібне весілля, 1957, 41).
2. перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь. Там знайду завзяте плем'я, Люд свобідний і гулящий, Повний сили й волі, вицвіт Роду людського найкращий (Фр., XI, 1952, 309); У річці-Унаві прозорій, Колисці перших літ моїх, Відбилися Кремлівські зорі - Найвищий вицвіт дум людських (Рильський, І, 1956, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вицвіт | вицвіти |
Родовий | вицвіту | вицвітів |
Давальний | вицвітові, вицвіту | вицвітам |
Знахідний | вицвіт | вицвіти |
Орудний | вицвітом | вицвітами |
Місцевий | на/у вицвіті | на/у вицвітах |
Кличний | вицвіте | вицвіти |