вичовганий
ВИЧОВГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до вичовгати. Нікітіна посадовили поруч із стерновим, який тримав під плечем вичовганий руками кінець стерна (Панч, Гомон. Україна, 1954, 309); Три камені лежать перед порогом, рівні й вичовгані тисячами ніг (Кучер, Прощай.., 1957, 130); Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Панч, Синів.., 1959, 4); Одяг вичовганий, весь [Богдан] у пилюці, в крові (Гончар, Людина.., 1960, 253).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вичовганий | вичовгана | вичовгане | вичовгані |
Родовий | вичовганого | вичовганої | вичовганого | вичовганих |
Давальний | вичовганому | вичовганій | вичовганому | вичовганим |
Знахідний | вичовганий, вичовганого | вичовгану | вичовгане | вичовгані, вичовганих |
Орудний | вичовганим | вичовганою | вичовганим | вичовганими |
Місцевий | на/у вичовганому, вичовганім | на/у вичовганій | на/у вичовганому, вичовганім | на/у вичовганих |