вковувати
ВКОВУВАТИ (УКОВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВАТИ (УКУВАТИ) і ВКУТИ (УКУТИ), вкую, вкуєш, док., перех. 1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь; // Закувати (в кайдани). * Образно. Не дайсь, красо, тому в руки, Хто тя [тебе] хоче в пута вкути! (Фр., X, 1954, 17).
2. тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати. * Образно. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує (Укр.. присл.., 1955, 250).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вковую | вковуємо |
2 особа | вковуєш | вковуєте |
3 особа | вковує | вковують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вковуватиму | вковуватимемо |
2 особа | вковуватимеш | вковуватимете |
3 особа | вковуватиме | вковуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вковував | вковували |
Жіночий рід | вковувала | |
Середній рід | вковувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вковуймо | |
2 особа | вковуй | вковуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вковуючи | |
Минулий час | вковувавши |