вовчкуватий
ВОВЧКУВАТИЙ, а, е. Те саме, що вовкуватий. А й дитина ж то вийшла на славу!.. Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе (Мирний, II, 1954, 46); Недостаток болить, журба мулить, пригноблює, робить вовчкуватим, убиває (Коб., І, 1956, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вовчкуватий | вовчкувата | вовчкувате | вовчкуваті |
Родовий | вовчкуватого | вовчкуватої | вовчкуватого | вовчкуватих |
Давальний | вовчкуватому | вовчкуватій | вовчкуватому | вовчкуватим |
Знахідний | вовчкуватий, вовчкуватого | вовчкувату | вовчкувате | вовчкуваті, вовчкуватих |
Орудний | вовчкуватим | вовчкуватою | вовчкуватим | вовчкуватими |
Місцевий | на/у вовчкуватому, вовчкуватім | на/у вовчкуватій | на/у вовчкуватому, вовчкуватім | на/у вовчкуватих |