вогнегасник
ВОГНЕГАСНИК, а, ч. Апарат для гасіння пожежі хімічними засобами. Кожний комбайн, молотильний та зерноочисний токи повинні бути обладнані засобами протипожежного захисту: вогнегасниками, ящиками з піском (Орг. і технол. тракт, робіт, 1956, 133); - Дайте розпорядження підготувати помпи, вогнегасники і шлюпки для спуску на допомогу потопаючим (Трубл., II, 1955, 384).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вогнегасник | вогнегасники |
Родовий | вогнегасника | вогнегасників |
Давальний | вогнегасникові, вогнегаснику | вогнегасникам |
Знахідний | вогнегасник | вогнегасники |
Орудний | вогнегасником | вогнегасниками |
Місцевий | на/у вогнегаснику | на/у вогнегасниках |
Кличний | вогнегаснику | вогнегасники |