возовий
ВОЗОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до віз1 1. З-під возових коліс коріння плига (Граб., І, 1959, 205); // Признач. для їзди возом. Він постановив собі йти його [лісу] краєм, границею між нивами і толокою, доки не надибле якоїсь возової дороги, що вела б у ліс (Фр., III, 1950, 84).
2. Який ходить у возі; запряжний. Да сто коней верхових, а сімдесят возових (Сл. Гр.).
3. Стос. до перевезення вантажу па возах. Платиться в Криму і на Дону мито від чумацького воза, а мірою возової ваги вважається те, як воли рушать мажу (Барв., Опов.., 1902, 154).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | возовий | возова | возове | возові |
Родовий | возового | возової | возового | возових |
Давальний | возовому | возовій | возовому | возовим |
Знахідний | возовий, возового | возову | возове | возові, возових |
Орудний | возовим | возовою | возовим | возовими |
Місцевий | на/у возовому, возовім | на/у возовій | на/у возовому, возовім | на/у возових |