волелюбність
ВОЛЕЛЮБНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. волелюбний. Волелюбність і непохитність у боротьбі за краще життя були внутрішнім змістом кращих вистав трупи [П. Саксаганського] (Життя Саксаганського, 1957, 197); Саме в історико-патріотичних піснях знайшли своє відображення важливі, провідні риси характеру українського народу: його безмежна відданість батьківщині, волелюбність, мужність, героїзм (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волелюбність | волелюбності |
Родовий | волелюбності, волелюбности | волелюбностей |
Давальний | волелюбності | волелюбностям |
Знахідний | волелюбність | волелюбності |
Орудний | волелюбністю | волелюбностями |
Місцевий | на/у волелюбності | на/у волелюбностях |
Кличний | волелюбносте | волелюбності |