волхв
ВОЛХВ, а, ч. У давніх слов'ян - ворожбит, чарівник. О, матері! щасливі тричі ви, Коли про вашу любую дитину Не дбають ні царі, ні мудрії волхви (Л. Укр., І, 1951, 419); Слов'яни вірили, що є люди, які вміють угадувати волю богів; таких людей вони називали волхвами, або чаклунами (Іст. СРСР, I, 1956, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волхв | волхви |
Родовий | волхва | волхвів |
Давальний | волхвові, волхву | волхвам |
Знахідний | волхва | волхвів |
Орудний | волхвом | волхвами |
Місцевий | на/у волхві, волхвові | на/у волхвах |
Кличний | волхве | волхви |