воркітливий
ВОРКІТЛИВИЙ, рідко ВОРКОТЛИВИЙ, а, е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Тепер навіть воркотливий воротар.. задоволено посміхався (Тулуб, Людолови, II, 1957, 77); Воркітлива людина; // Який виражає незадоволення. Директор.. перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Збан., Мор. чайка, 1959, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | воркітливий | воркітлива | воркітливе | воркітливі |
Родовий | воркітливого | воркітливої | воркітливого | воркітливих |
Давальний | воркітливому | воркітливій | воркітливому | воркітливим |
Знахідний | воркітливий, воркітливого | воркітливу | воркітливе | воркітливі, воркітливих |
Орудний | воркітливим | воркітливою | воркітливим | воркітливими |
Місцевий | на/у воркітливому, воркітливім | на/у воркітливій | на/у воркітливому, воркітливім | на/у воркітливих |