ворожба
ВОРОЖБА, и, ж., заст. Угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін. - Я ворожбу такую знаю, Хоть що по правді одгадаю, І вже ніколи не збрешу (Котл., І, 1952, 154); Чув я, що давно колись ворожила одна премудра Сова про будущину вашого і нашого роду. З тої ворожби мені досі пам'ятається один вірш (Фр., IV, 1950, 113); Не вірив у циганську ворожбу оцей француз (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ворожба | ворожби |
Родовий | ворожби | ворожб |
Давальний | ворожбі | ворожбам |
Знахідний | ворожбу | ворожби |
Орудний | ворожбою | ворожбами |
Місцевий | на/у ворожбі | на/у ворожбах |
Кличний | ворожбо | ворожби |