ворушіння
ВОРУШІННЯ, я, с 1. Дія за знач. ворушити і ворушитися. Сінозбиральні машини добирають і використовують так, щоб виключалось надмірне ворушіння, перекладання.. сіна (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 246).
2. розм., рідко. Те саме, що метушня 1. В домі почалось ворушіння та біганина (Н.-Лев., IV, 1956, 556).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ворушіння | ворушіння |
Родовий | ворушіння | ворушінь |
Давальний | ворушінню | ворушінням |
Знахідний | ворушіння | ворушіння |
Орудний | ворушінням | ворушіннями |
Місцевий | на/у ворушінні | на/у ворушіннях |
Кличний | ворушіння | ворушіння |