вугол
ВУГОЛ, гла, ч. , діал. 1. Ріг (у 3 знач.). Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (Фр., VI, 1951, 249); Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де.. сиділа Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 36).
2. Кут у хаті і т. ін. [Кіндрат Антонович:] Як увійде було [бакалійник] у лавку, зараз на всі чотири вугли перехреститься (Кроп., II, 1958, 301).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вугол | вугли |
Родовий | вугла | вуглів |
Давальний | вуглові, вуглу | вуглам |
Знахідний | вугол | вугли |
Орудний | вуглом | вуглами |
Місцевий | на/у вуглі | на/у вуглах |
Кличний | вугле | вугли |