відвал
ВІДВАЛ, ч. 1. род. у. Дія за знач. відвалити 1 і відвалитися 1. Відвал пустої породи.
2. род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає грунт. Поява в стародавній Русі плуга з лемешем, череслом, відвалом і колісним передком.. є результатом тривалого розвитку землеробського знаряддя на Русі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 401); Відвал у грейдері.
3. род. у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями тощо. На одвалах нір вигрівались на сонці байбаки (Рибак, Помилка.., 1956, 247); // спец. Насип із пустих порід, шлаку і т. п. Навіть на відвалі, де самоскиди розвантажуються, грунт розрівнюють і зсовують до краю насипу потужні бульдозери (Літ. газ., 21.VI 1951, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відвал | відвали |
Родовий | відвала | відвалів |
Давальний | відвалові, відвалу | відвалам |
Знахідний | відвал | відвали |
Орудний | відвалом | відвалами |
Місцевий | на/у відвалі | на/у відвалах |
Кличний | відвале | відвали |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відвал | відвали |
Родовий | відвалу | відвалів |
Давальний | відвалові, відвалу | відвалам |
Знахідний | відвал | відвали |
Орудний | відвалом | відвалами |
Місцевий | на/у відвалі | на/у відвалах |
Кличний | відвале | відвали |