відмолоділий
ВІДМОЛОДІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відмолодіти. Біля квітів і фруктів - ніби відмолоділий на кілька років Терентій (Довж., Зач. Десна, 1957, 229); // у знач. прикм. В голосі і в ході капітана справді була бадьорість, почувалось нуртування сил міцних, відмолоділих (Гончар, Тронка, 1963, 330).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відмолоділий | відмолоділа | відмолоділе | відмолоділі |
Родовий | відмолоділого | відмолоділої | відмолоділого | відмолоділих |
Давальний | відмолоділому | відмолоділій | відмолоділому | відмолоділим |
Знахідний | відмолоділий, відмолоділого | відмолоділу | відмолоділе | відмолоділі, відмолоділих |
Орудний | відмолоділим | відмолоділою | відмолоділим | відмолоділими |
Місцевий | на/у відмолоділому, відмолоділім | на/у відмолоділій | на/у відмолоділому, відмолоділім | на/у відмолоділих |