відсвіт
ВІДСВІТ, у, ч. 1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, Таврія.., 1957, 38); Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (Шиян, Переможці, 1950, 17); Відсвіти вибухів видно навіть удень (Собко, Кавказ, 1946, 151).
2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (Н.-Лев., І, 1956, 184); * Образно. Неволю Праги і Варшави Радянські воїни змели, І відсвіти гучної слави Усю планету обняли (Рильський, Сад.., 1955, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відсвіт | відсвіти |
Родовий | відсвіту | відсвітів |
Давальний | відсвітові, відсвіту | відсвітам |
Знахідний | відсвіт | відсвіти |
Орудний | відсвітом | відсвітами |
Місцевий | на/у відсвіті | на/у відсвітах |
Кличний | відсвіте | відсвіти |
відсвітити
ВІДСВІТИТИ див. відсвічувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсвіту | відсвітимо |
2 особа | відсвітиш | відсвітите |
3 особа | відсвітить | відсвітять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відсвітив | відсвітили |
Жіночий рід | відсвітила | |
Середній рід | відсвітило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсвітімо | |
2 особа | відсвіти | відсвітіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відсвітивши |