відтуляти
ВІДТУЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДТУЛИТИ, улю, улиш, док., перех. Звільняти якийсь отвір від предмета, яким він затулений. І тільки тоді, як Вітя.. зійшов з гори і попав у ярмаркову гущу, йому відразу мов одтулив хтось уші: ярмарок шумів і гув, як буйна зелена діброва (Вас., II, 1959, 190); // Знімати з поверхні чогось те, чим воно закрите, заслонене; відслоняти. Стара хатина з білою стіною почала прояснятися в балці, ніби жартовлива дитина помалісеньку одтуляла рукавом заслонене лице (Вас., II, 1959, 56); Мотря затулила губи хустиною, але зараз їх одтулила (Н.-Лев., II, 1956, 277); Юнга загасив ліхтар, і Яся одтулила. ілюмінатор. У морі було темно (Трубл., II, 1955, 374).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтуляю | відтуляємо |
2 особа | відтуляєш | відтуляєте |
3 особа | відтуляє | відтуляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтулятиму | відтулятимемо |
2 особа | відтулятимеш | відтулятимете |
3 особа | відтулятиме | відтулятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відтуляв | відтуляли |
Жіночий рід | відтуляла | |
Середній рід | відтуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтуляймо | |
2 особа | відтуляй | відтуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відтуляючи | |
Минулий час | відтулявши |