відчужуваний
ВІДЧУЖУВАНИЙ, а, е, юр. Дієпр. пас. теп. ч. до відчужувати 2. За відчужувану землю Директорія встановлювала викуп (Іст. УРСР, II, 1957, 133).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відчужуваний | відчужувана | відчужуване | відчужувані |
Родовий | відчужуваного | відчужуваної | відчужуваного | відчужуваних |
Давальний | відчужуваному | відчужуваній | відчужуваному | відчужуваним |
Знахідний | відчужуваний, відчужуваного | відчужувану | відчужуване | відчужувані, відчужуваних |
Орудний | відчужуваним | відчужуваною | відчужуваним | відчужуваними |
Місцевий | на/у відчужуваному, відчужуванім | на/у відчужуваній | на/у відчужуваному, відчужуванім | на/у відчужуваних |