вітрити
ВІТРИТИ, рю, риш, недок., перех., діал. 1. також без додатка. Винюхувати щось у повітрі (про собак тощо). Піднімаючи від часу до часу морду вгору, - вітрила [собака] щось нюхом у повітрі і вила (Коб., II, 1956, 209); Івана швидко заховали в пивницю, а чорти заходять і почали вітрити (Калин, Закарп. казки, 1955, 91).
2. перен. Вивідувати щось. В поліції рух неспокійний!.. се знайшли у шевця каламар І вітрять дух революційний (Фр., XI, 1952, 395).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вітрю | вітримо |
2 особа | вітриш | вітрите |
3 особа | вітрить | вітрять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вітритиму | вітритимемо |
2 особа | вітритимеш | вітритимете |
3 особа | вітритиме | вітритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вітрив | вітрили |
Жіночий рід | вітрила | |
Середній рід | вітрило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вітрімо | |
2 особа | вітри | вітріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вітрячи | |
Минулий час | вітривши |