віхтик
ВІХТИК, а, ч. Зменш. до віхоть 1, 2. Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Барв., Опов.., 1902, 26); Малий [Віктор] так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віхтик | віхтики |
Родовий | віхтика | віхтиків |
Давальний | віхтикові, віхтику | віхтикам |
Знахідний | віхтик | віхтики |
Орудний | віхтиком | віхтиками |
Місцевий | на/у віхтику | на/у віхтиках |
Кличний | віхтику | віхтики |