гаденя
ГАДЕНЯ, яти, с. 1. Маля гада (у 1 знач.). 2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. Один [кріпак] і впав. Кров йому аж ллє, посинів увесь, лежить, а це гаденя, Свенціцький, нагаєм його (Тулуб, Людолови, I, 1957, 48); // Уживається як лайливе слово. І враз він дівчинку шалено одірвав Од діда кволого.. І крикнув: "Коню мій! Ану-бо копитами Стопчи маленьке це шкідливе гаденя!" (Рильський, II, 1956, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гаденя | гаденята |
Родовий | гаденяти | гаденят |
Давальний | гаденяті | гаденятам |
Знахідний | гаденя | гаденят |
Орудний | гаденям | гаденятами |
Місцевий | на/у гаденяті | на/у гаденятах |
Кличний | гаденя | гаденята |