гадюччя
ГАДЮЧЧЯ, я, с. Збірн. до гадюка. Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Щог., Поезії, 1958, 410); Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (Панч, III, 1956, 233); Треба знищить гадюччя потворне, Неприступний рубіж перейти, І бійцеве життя неповторне Треба вміть у бою зберегти (Фомін, Вибр., 1958, 111); * У порівн. А воно ж [паливо] сире - в печі сичить, як гадюччя. Не хоче горіти (Збан., Єдина, 1959, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гадюччя | |
Родовий | гадюччя | |
Давальний | гадюччю | |
Знахідний | гадюччя | |
Орудний | гадюччям | |
Місцевий | на/у гадюччі | |
Кличний | гадюччя |