генотеїзм
ГЕНОТЕЇЗМ, -у, ч. Перехідна між політеїзмом і монотеїзмом форма релігійних вірувань, що визнає існування багатьох богів на чолі з одним верховним Богом. // Термін, введений для позначення того стану релігійної свідомості, коли одиничні божества ще не мають визначеності й стійкості і кожне може заміняти всіх; даний бог, до якого шанувальник звертається з молитвою, поєднує для нього атрибути всіх інших і представляє (у цей момент) єдине верховне божество; такий спосіб релігійного відношення, помічений спочатку у ведичній релігії, властивий також і іншим, наприклад, давньоєгипетській.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | генотеїзм | генотеїзми |
Родовий | генотеїзму | генотеїзмів |
Давальний | генотеїзмові, генотеїзму | генотеїзмам |
Знахідний | генотеїзм | генотеїзми |
Орудний | генотеїзмом | генотеїзмами |
Місцевий | на/у генотеїзмі | на/у генотеїзмах |
Кличний | генотеїзме | генотеїзми |