геохронологія
ГЕОХРОНОЛОГІЯ, -ї, ж. Учення про вік, тривалість і послідовність формування гірських порід, що складають земну кору; визначення часу утворення гірських порід, з яких складаються земні шари; розрізняють геохронологію відносну та абсолютну (ядерну, ізотопну); відносна геохронологія користується палеонтологічним методом і визначає відносний вік порід за скам'янілими органічними рештками фауни і флори, які збереглися в цих породах на основі принципу послідовності нашарувань; абсолютна геохронологія встановлює час утворення гірських порід на основі визначення радіологічного їх віку за допомогою різних методів; за цими методами вік Землі становить приблизно 4 – 4,5 млрд. років, вік найдавніших порід в Україні – 3,5 млрд. років. ** Ізотопна геохронологія – геохронологія, що встановлює вік гірських порід, виражений в одиницях астрономічного часу (у тисячах і мільйонах років); вік обчислюється за вмістом продуктів радіоактивного розпаду в мінералах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | геохронологія | геохронології |
Родовий | геохронології | геохронологій |
Давальний | геохронології | геохронологіям |
Знахідний | геохронологію | геохронології |
Орудний | геохронологією | геохронологіями |
Місцевий | на/у геохронології | на/у геохронологіях |
Кличний | геохронологіє | геохронології |