гидливість
ГИДЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до гидливий. Все зле і гидке, що затаюється в чоловічій душі на самому дні, спливло наверх, знялося: і гидливість, і ненависть, і ще щось, чого Христя через хвилину сама злякалася (Мирний, III, 1954, 100); Тасі стало прикро, у неї з'явився дивний настрій - суміш співчуття й гидливості (Дмит., Розлука, 1957, 142); Настя, забувши свою гидливість, обіймає і цілує зморщене, спалене сонцем обличчя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гидливість | гидливості |
Родовий | гидливості, гидливости | гидливостей |
Давальний | гидливості | гидливостям |
Знахідний | гидливість | гидливості |
Орудний | гидливістю | гидливостями |
Місцевий | на/у гидливості | на/у гидливостях |
Кличний | гидливосте | гидливості |