гик
ГИК, у, ч., розм. Те саме, що гикання. Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (Вас., II, 1959, 313); На них з гиком наскочили татари (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 402); Буйний святковий карнавал з гиками та гуками, з бубнами та цимбалами б'є у вузьку вуличку напролом (Гончар, Новели, 1954, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гик | гики |
Родовий | гику | гиків |
Давальний | гикові, гику | гикам |
Знахідний | гик | гики |
Орудний | гиком | гиками |
Місцевий | на/у гику | на/у гиках |
Кличний | гику | гики |