глуш
ГЛУШ, і, ж., рідко. Те саме, що глушина. У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила... (Забіла, Промені, 1951, 48); Еней з Сивиллою попхався В пекельную подалі глуш; Як на дорозі повстрічався 3 громадою знакомих [знайомих] душ (Котл., І, 1952, 146); Жила удова коло бучного міста.., а такого вбожества.. то хоть би і у глухій глуші пошукати (Вовчок, 1,1955, 287).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глуш | глуші |
Родовий | глуші | глушей |
Давальний | глуші | глушам |
Знахідний | глуш | глуші |
Орудний | глушшю | глушами |
Місцевий | на/у глуші | на/у глушах |
Кличний | глуше | глуші |