годун
ГОДУН, -а, ГОДУНЕЦЬ, -нця, ч., фольк. 1. Той, хто годує, годувальник. 2. Вихователь, опікун. 3. Приймак, вихованець. 4. діал. Дурна, безрозсудна людина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | годун | годуни |
Родовий | годуна | годунів |
Давальний | годунові, годуну | годунам |
Знахідний | годуна | годунів |
Орудний | годуном | годунами |
Місцевий | на/у годуні, годунові | на/у годунах |
Кличний | годуне | годуни |