город
ГОРОД, у, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що місто. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген (Котд., І, 1952, 71); Щасливі ленінградці і ленінградки, що живуть у такім прекраснім городі, городі Леніна (Вишня, День.., 1950, 91).
2. спорт. Місце кожної команди в різних масових іграх, яке звичайно окреслюється лініями на землі.
ГОРОД, а, ч. Ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощування овочів. Через левади та городи Два кума йшло з весілля до господи (Гл., Вибр., 1957, 47); За садом розглігся й город: картопля, капуста, помідори, морква, цибуля та інше (Смолич, III, 1959, 526).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | город | городи |
Родовий | города | городів |
Давальний | городові, городу | городам |
Знахідний | город | городи |
Орудний | городом | городами |
Місцевий | на/у городі | на/у городах |
Кличний | городе | городи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | город | городи |
Родовий | города | городів |
Давальний | городові, городу | городам |
Знахідний | город | городи |
Орудний | городом | городами |
Місцевий | на/у городі | на/у городах |
Кличний | городе | городи |
городовий
ГОРОДОВИЙ1, а, е, заст. Прикм. до город 1. По ліву руку од предводителя сидів Шовкун - городовий гласний (Мирний, II, 1954, 271); Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513).
ГОРОДОВИЙ2, вого, ч. Те саме, що городовик. В агроінтернаті вже зробили трус. Стоять на варті скрізь городові (Кач., II, 1958, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | городовий | городові |
Родовий | городового | городових |
Давальний | городовому | городовим |
Знахідний | городового | городових |
Орудний | городовим | городовими |
Місцевий | на/у городовому, городовім | на/у городових |
Кличний | городовий | городові |