грач
ГРАЧ, а, ч. 1. Учасник якої-небудь гри. Ляпали карти грачів, блищав мідний казан з чорної печі (Коцюб., II, 1955, 147); // Той, хто любить грати в яку-небудь гру, знавець якоїсь гри. - Мабуть, не прийдесь [прийдеться] вам уздріти Таких грачів, як в давній час! (Фр., X, 1954, 268).
2. рідко. Людина, що грає на якому-небудь музичному інструменті. Віола стогне під лучком ... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха [слухає] струн таємний плач... (Щог., Поезії, 1958, 286).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грач | грачі |
Родовий | грача | грачів |
Давальний | грачеві, грачу | грачам |
Знахідний | грача | грачів |
Орудний | грачем | грачами |
Місцевий | на/у грачі, грачу, грачеві | на/у грачах |
Кличний | грачу | грачі |