громак
ГРОМАК, а, ч., діал. 1. Баский кінь. Сівши на. таратайку, запряжену парою добрих громаків, торкнув [пан] рукою пишно вбраного кучера (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453).
2. Дошка з сидінням, коробка, козуб і т. ін. з дном, покритим шаром льоду, або кусок льоду для з'їжджання з гори. Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, - униз страшно глянути... (Мирний, II, 1954, 184); Дзвониками дзвенять, шугаючи, діти з гори на громаках, як городні убехані опудала (Вас., II, 1959, 143).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | громак | громаки |
Родовий | громака | громаків |
Давальний | громакові, громаку | громакам |
Знахідний | громак, громака | громаки, громаків |
Орудний | громаком | громаками |
Місцевий | на/у громаку | на/у громаках |
Кличний | громаку | громаки |