ґрунтоутворення
ГРУНТОУТВОРЕННЯ, я, с. Процес розвитку грунту і його основної ознаки - родючості. Технічні ж способи докорінного поліпшення занедбаних земель зв'язані з якістю грунтів і напрямом процесу грунтоутворення (Пит. підвищ. родюч.., 1953, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґрунтоутворення | ґрунтоутворення |
Родовий | ґрунтоутворення | ґрунтоутворень |
Давальний | ґрунтоутворенню | ґрунтоутворенням |
Знахідний | ґрунтоутворення | ґрунтоутворення |
Орудний | ґрунтоутворенням | ґрунтоутвореннями |
Місцевий | на/у ґрунтоутворенні | на/у ґрунтоутвореннях |
Кличний | ґрунтоутворення | ґрунтоутворення |