гульбище
ГУЛЬБИЩЕ, а, с. 1. Веселе проведення часу, що супроводиться розвагами та випивкою. Пани перетворили Україну на місце гульбища (Тич., II, 1957, 128); У слободі немало було розмов про Лук'яна, його гульбища та свавілля (Шиян, Гроза.., 1956, 182); // Те саме, що гулянка 1. [Охрім:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище.., а мені усе те байдуже (Кроп., І, 1958, 149); Цілий вечір з нудьги дивилася на дівоцьке гульбище - і од дітей одбилася, і дівчатам нерівня (Горд., Заробітчани, 1957, 65).
2. Місце для гулянок, розваг і т. ін., часто спеціально обладнане. По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабудок і усяких панських витребеньок (Стор., І, 1957, 367); Вузьке гульбище, оторочене ніжною дерев'яною огорожею, відрізняло дзвіницю від немічної церкви (Стельмах, Хліб... 1959, 225).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гульбище | гульбища |
Родовий | гульбища | гульбищ |
Давальний | гульбищу | гульбищам |
Знахідний | гульбище | гульбища |
Орудний | гульбищем | гульбищами |
Місцевий | на/у гульбищі | на/у гульбищах |
Кличний | гульбище | гульбища |