гурчати
ГУРЧАТИ, чу, чиш, недок., розм. Видавати, створювати протяжний, розкотистий звук, шум і т. ін. Блискавиці раз поз раз миготіли, висвічуючи у невеличкі вікна, а грім гурчав (Мирний, IV, 1955, 88); Голосно гурчав мотор автомобіля, певно, шофер вже заганяв на ніч свою машину в гараж (Кучер, Полтавка, 1950, 4); Десь кудкудачуть кури і гурчить літак (Довж., III, 1960, 386); * Образно. Аудиторія [гірників] задоволено гурчала, і перегомін кількох десятків голосів зливався в джмеляче гудіння (Досв., Вибр., 1959, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гурчу | гурчимо |
2 особа | гурчиш | гурчите |
3 особа | гурчить | гурчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гурчатиму | гурчатимемо |
2 особа | гурчатимеш | гурчатимете |
3 особа | гурчатиме | гурчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гурчав | гурчали |
Жіночий рід | гурчала | |
Середній рід | гурчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гурчімо | |
2 особа | гурчи | гурчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гурчачи | |
Минулий час | гурчавши |