гіркуватий
ГІРКУВАТИЙ, а, е. Трохи злегка гіркий (у 1, 3 знач.). Знову повіяв на Сергія рідний вітер придеснянських борів, запахло гіркуватим димом на хуторах (Кучер, Дорога.., 1958, 135); Вода в джерелах гіркувата, пахне аптекою (Багмут, Опов., 1959, 32); По-дівочому вродливе личко незнайомого здригнулося в гіркуватій усмішці (Гончар, Таврія.., 1957, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гіркуватий | гіркувата | гіркувате | гіркуваті |
Родовий | гіркуватого | гіркуватої | гіркуватого | гіркуватих |
Давальний | гіркуватому | гіркуватій | гіркуватому | гіркуватим |
Знахідний | гіркуватий, гіркуватого | гіркувату | гіркувате | гіркуваті, гіркуватих |
Орудний | гіркуватим | гіркуватою | гіркуватим | гіркуватими |
Місцевий | на/у гіркуватому, гіркуватім | на/у гіркуватій | на/у гіркуватому, гіркуватім | на/у гіркуватих |