демонічний
ДЕМОНІЧНИЙ, а, е. Власт. демону; злий. Очі змія блискають таким злорадним, демонічним огнем, такою певністю своєї сили, що мимоволі мороз пробігає по тілі (Фр., VIII, 1952, 328); - Я мушу, поки поверну, тут ще щось демонічне, щоб не сказати «чортове», побачити або почути (Коб., III, 1956, 245); // перен. Власт. людині з сильним, вольовим характером. - У твоїх очах є щось демонічне і привабливе для жінок (Тют., Вир, 1960, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | демонічний | демонічна | демонічне | демонічні |
Родовий | демонічного | демонічної | демонічного | демонічних |
Давальний | демонічному | демонічній | демонічному | демонічним |
Знахідний | демонічний, демонічного | демонічну | демонічне | демонічні, демонічних |
Орудний | демонічним | демонічною | демонічним | демонічними |
Місцевий | на/у демонічному, демонічнім | на/у демонічній | на/у демонічному, демонічнім | на/у демонічних |