деморалізований
ДЕМОРАЛІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до деморалізувати. Через таке ставлення [тілесні покарання попів] нижче духовенство було часто деморалізоване (Фр., XVI, 1955, 142); Деморалізована останніми подіями, нарада мовчала (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 251); // у знач. прикм. Здавалося, що полковник використає нагоду і розгромить деморалізовану ватагу (Ле, Наливайко, 1957, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | деморалізований | деморалізована | деморалізоване | деморалізовані |
Родовий | деморалізованого | деморалізованої | деморалізованого | деморалізованих |
Давальний | деморалізованому | деморалізованій | деморалізованому | деморалізованим |
Знахідний | деморалізований, деморалізованого | деморалізовану | деморалізоване | деморалізовані, деморалізованих |
Орудний | деморалізованим | деморалізованою | деморалізованим | деморалізованими |
Місцевий | на/у деморалізованому, деморалізованім | на/у деморалізованій | на/у деморалізованому, деморалізованім | на/у деморалізованих |