дерун
ДЕРУН1, а, ч., розм. 1. Те саме, що здирник. Піп - дерун: дере і з живого, і з мертвого (Укр.. присл.., 1955, 22); - Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, .. п'яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Фр., IV, 1950, 315).
2. Той, хто забирає з гнізда яйця або пташенят диких птахів. - А ти часом не з тих, котрі з дерунів? Ну, ті, що яйця видирають, пуцьверінків із гнізд беруть (Донч., VI, 1957, 262).
ДЕРУН2 див. деруни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дерун | деруни |
Родовий | деруна | дерунів |
Давальний | дерунові, деруну | дерунам |
Знахідний | дерун, деруна | деруни, дерунів |
Орудний | деруном | дерунами |
Місцевий | на/у деруні | на/у дерунах |
Кличний | деруне | деруни |