дерчати
ДЕРЧАТИ, чить, недок. 1. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах). На пагорках витикалася зелена трава, .. у небі розсипали пісні жайворонки, в очеретах дерчали деркачі (Панч, III, 1956, 303).
2. Те саме, що деренчати. Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій дротом (Н.-Лев., III, 1956, 39).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дерчу | дерчимо |
2 особа | дерчиш | дерчите |
3 особа | дерчить | дерчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дерчатиму | дерчатимемо |
2 особа | дерчатимеш | дерчатимете |
3 особа | дерчатиме | дерчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дерчав | дерчали |
Жіночий рід | дерчала | |
Середній рід | дерчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дерчімо | |
2 особа | дерчи | дерчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дерчачи | |
Минулий час | дерчавши |