джиґун
ДЖИГУН, а, ч., розм. 1. Те саме, що баламут 2. А вже тому третій день, Як коноплі терла; Побачила джигуна, Трохи я не вмерла (Чуб., V, 1874, 12); - Я й сама бачу, який ти є волоцюга й зальотник! - Джигун! Баболюб! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 352).
2. Те саме, що дженджик. Разом прянуть, стануть в пари, Браво грянуть, - рях-цях-цях! - Дами, панночки, гусари, Джигуни в вузьких штанцях (Бажан, Роки, 1957, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | джиґун | джиґуни |
Родовий | джиґуна | джиґунів |
Давальний | джиґунові, джиґуну | джиґунам |
Знахідний | джиґуна | джиґунів |
Орудний | джиґуном | джиґунами |
Місцевий | на/у джиґуні, джиґунові | на/у джиґунах |
Кличний | джиґуне | джиґуни |