дзвякнути
ДЗВЯКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до дзвякати. От уже й сонечко сходить... дзвякнув дзвінок... (Вовчок, І, 1955, 33); Двері знову не піддалися, лиш засув, який вільно ходив у пазах, дзвякнув (Коз., Сальвія, 1956, 77); *0бразно. Музиканти на хорах уже настроювали інструменти, щоб дзвякнути краков'як (Донч., III, 1956, 19).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзвякну | дзвякнемо |
2 особа | дзвякнеш | дзвякнете |
3 особа | дзвякне | дзвякнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дзвякнув | дзвякнули |
Жіночий рід | дзвякнула | |
Середній рід | дзвякнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзвякнімо | |
2 особа | дзвякни | дзвякніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дзвякнувши |