дивень
ДИВЕНЬ, -вня, ч., етн., діал. Весільний хлібець у вигляді товстого кільця; наречена мусить подивитися крізь нього на молодого; дивень прикрашали очеретинками чи плодовими гілочками, обплетеними тістом, а зверху чіпляли квітку з жита, калини, квітів (живих або штучних); здебільшого характерний для Півдня, частково – Полтавщини й Слобожанщини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дивень | дивні |
Родовий | дивня | дивнів |
Давальний | дивневі, дивню | дивням |
Знахідний | дивень | дивні |
Орудний | дивнем | дивнями |
Місцевий | на/у дивні | на/у дивнях |
Кличний | дивню | дивні |