димитися
ДИМИТИСЯ і ДИМІТИСЯ, миться; мн. димляться; недок. Виділяти дим; тліти, виділяючи дим. До стелі з лампи довгий гніт димивсь (Фр., X, 1954, 196); Над берегом димилися руїни снарядами запалених домів (Гонч., Вибр., 1959, 372); // перен. Виділяти пару, давати випари. В одному [посуді] недопитий холонув чай, а в другому якась бура водиця димилася (Мирний, III, 1954, 209); Богунці проносились повз .. командира. У коней димилися гарячі ніздрі (Довж., Зач. Десна, 1957, 112); Земля і дерева димілися ранішнім паром (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 586); // Підніматися клубками, стелитися (про хмари, туман). Десь над обрієм, над панськими будинками в лісі кипіли й димились хмари, чорні, як оксамит (Вас., II, 1959, 324).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димлюся | димимося |
2 особа | димишся | димитеся |
3 особа | димиться | димляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димитимуся | димитимемося |
2 особа | димитимешся | димитиметеся |
3 особа | димитиметься | димитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | димився | димилися |
Жіночий рід | димилася | |
Середній рід | димилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димімося | |
2 особа | димися | диміться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | димлячись | |
Минулий час | димившись |
димітися
ДИМІТИСЯ див. димитися.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димлюся | димимося |
2 особа | димишся | димитеся |
3 особа | димиться | димляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димітимуся | димітимемося |
2 особа | димітимешся | димітиметеся |
3 особа | димітиметься | димітимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | димівся | димілися |
Жіночий рід | димілася | |
Середній рід | димілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димімося | |
2 особа | димися | диміться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | димлячись | |
Минулий час | димівшись |