дисгармоніювати
ДИСГАРМОНІЮВАТИ, ює і ДИСГАРМОНУВАТИ, ує, недок. 1. муз. Перебувати в дисгармонії, порушувати гармонію.
2. перен. Бути в незгоді, в розладі, не виявляти узгодження, відповідності з чим-небудь. Коли письменник.. прагне передати людям пережите й вистраждане, то ніщо зайве, стороннє в його твір просто «не влізе». Воно.. дисгармонуватиме з усім ладом твору (Вітч., 6, 1961, 193); Повільність у словах дуже дисгармоніювала з усією поведінкою цієї людини, надзвичайно швидкої в рішеннях (Донч., II, 1956, 143).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисгармоніюю | дисгармоніюємо |
2 особа | дисгармоніюєш | дисгармоніюєте |
3 особа | дисгармоніює | дисгармоніюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисгармоніюватиму | дисгармоніюватимемо |
2 особа | дисгармоніюватимеш | дисгармоніюватимете |
3 особа | дисгармоніюватиме | дисгармоніюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дисгармоніював | дисгармоніювали |
Жіночий рід | дисгармоніювала | |
Середній рід | дисгармоніювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисгармоніюймо | |
2 особа | дисгармоніюй | дисгармоніюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дисгармоніюючи | |
Минулий час | дисгармоніювавши |