диспач
ДИСПАЧ, -у, ч. У торговому мореплаванні – винагорода за дострокове навантаження або розвантаження судна, яка може бути встановлена угодою сторін і сплачується перевізником фрахтувальникові за закінчення навантаження вантажу до закінчення сталійного часу; за відсутності такої угоди розмір диспачу обчислюється в розмірі однієї другої плати за простій; прот. демередж.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | диспач | диспачі |
Родовий | диспачу | диспачів |
Давальний | диспачеві, диспачу | диспачам |
Знахідний | диспач | диспачі |
Орудний | диспачем | диспачами |
Місцевий | на/у диспачі, диспачу, диспачеві | на/у диспачах |
Кличний | диспачу | диспачі |