дисциплінований
ДИСЦИПЛІНОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до дисциплінувати. Інколи він озирався на спритних друкарок та рахівників.. або на не в міру дисциплінованого писаря-діловода (Ле, Міжгір'я, 1953, 173).
2. прикм. Який незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки і т. ін.; організований, витриманий. Суцільними колонами підходили знесилені, але дисципліновані січовики (Кач., II, 1958, 390); //рідко. Здійснюваний на засадах, принципах твердої дисципліни. Треба, щоб Комуністична спілка молоді виховувала всіх з молодих років у свідомій і дисциплінованій праці (Ленін, 31, 1951, 262).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дисциплінований | дисциплінована | дисципліноване | дисципліновані |
Родовий | дисциплінованого | дисциплінованої | дисциплінованого | дисциплінованих |
Давальний | дисциплінованому | дисциплінованій | дисциплінованому | дисциплінованим |
Знахідний | дисциплінований, дисциплінованого | дисципліновану | дисципліноване | дисципліновані, дисциплінованих |
Орудний | дисциплінованим | дисциплінованою | дисциплінованим | дисциплінованими |
Місцевий | на/у дисциплінованому, дисциплінованім | на/у дисциплінованій | на/у дисциплінованому, дисциплінованім | на/у дисциплінованих |