довірений
ДОВІРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до довірити 2. Дід Живиця вступає у смугу світла від ліхтарів і ревниво перелічує довірений йому безцінний скарб (Вол., Дні.., 1958, 131).
2. у знач. прикм. Наділений чиїм-небудь довір'ям. Як тільки почало розтавати, Гелка послав довірених людей до Яливочори (Мур., Бук. повість, 1959, 177); // у знач. ім. довірений, ного, ч. Той, хто користується чиїм-небудь довір'ям і діє за його дорученням. За договором доручення одна сторона (довірений) зобов'язується виконувати за рахунок і від імені другої сторони (довірителя) доручені йому останнім дії (Цив. кодекс УРСР, 1950, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довірений | довірені |
Родовий | довіреного | довірених |
Давальний | довіреному | довіреним |
Знахідний | довіреного | довірених |
Орудний | довіреним | довіреними |
Місцевий | на/у довіреному, довіренім | на/у довірених |
Кличний | довірений | довірені |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довірений | довірена | довірене | довірені |
Родовий | довіреного | довіреної | довіреного | довірених |
Давальний | довіреному | довіреній | довіреному | довіреним |
Знахідний | довірений, довіреного | довірену | довірене | довірені, довірених |
Орудний | довіреним | довіреною | довіреним | довіреними |
Місцевий | на/у довіреному, довіренім | на/у довіреній | на/у довіреному, довіренім | на/у довірених |