довірчуватися
ДОВІРЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВЕРТІТИСЯ, рчуся, ртишся, док., розм. 1. Вертячи, доводити що-небудь до певних результатів. Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так, мов коваль кліщами, та й довертівсь (Барв., Опов.., 1902, 223).
2. перен. Хитруючи, зазнавати чого-небудь небажаного, неприємного. - А що, взяв? Вертів, вертів хвостом, бісів Супруненко, та й довертівся! Так вам і треба, гаспидські дуки! (Мирний, III, 1954, 51).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довірчуюся | довірчуємося |
2 особа | довірчуєшся | довірчуєтеся |
3 особа | довірчується | довірчуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довірчуватимуся | довірчуватимемося |
2 особа | довірчуватимешся | довірчуватиметеся |
3 особа | довірчуватиметься | довірчуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довірчувався | довірчувалися |
Жіночий рід | довірчувалася | |
Середній рід | довірчувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довірчуймося | |
2 особа | довірчуйся | довірчуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довірчуючись | |
Минулий час | довірчувавшись |