ДОДОЛА, -и, ж. 1. У давніх українців – найвродливіша в селі дівчина, яку обирали "нареченою" Перуна, дівою вогню, головною фігурою на святі Громовержця, під час викликання дощу і т. д. 2. У давніх сербів – богиня рослинності; весняне свято Додоли – знак священного вшановування сербами навколишньої природи, обожнювання дерев, гаїв, лісів тощо.