додола
ДОДОЛА, -и, ж. 1. У давніх українців – найвродливіша в селі дівчина, яку обирали "нареченою" Перуна, дівою вогню, головною фігурою на святі Громовержця, під час викликання дощу і т. д. 2. У давніх сербів – богиня рослинності; весняне свято Додоли – знак священного вшановування сербами навколишньої природи, обожнювання дерев, гаїв, лісів тощо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | додола | додоли |
Родовий | додоли | додол |
Давальний | додолі | додолам |
Знахідний | додолу | додол |
Орудний | додолою | додолами |
Місцевий | на/у додолі | на/у додолах |
Кличний | додоло | додоли |