додільний
ДОДІЛЬНИЙ, а, е, розм. 1. Довгий, до самої долівки, викроєний з суцільного шматка матерії (перев. полотна). Мати у білій сорочці додільній, білою хусткою зав'язана, лежить на лавці (Вовчок, VI, 1956, 225); Додільна сорочка з вставкою, виготовленою з льняного полотна, прикрашалась на рукавах і внизу витканими кольоровими горизонтальними смужками (Матеріали з етногр.., 1956, 58).
2. рідко. Високої якості. - На ввесь вік постачить згадувати та радіти, що довелося хоч одну річ зробити додільну (Л. Янов., І, 1959, 120).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | додільний | додільна | додільне | додільні |
Родовий | додільного | додільної | додільного | додільних |
Давальний | додільному | додільній | додільному | додільним |
Знахідний | додільний, додільного | додільну | додільне | додільні, додільних |
Орудний | додільним | додільною | додільним | додільними |
Місцевий | на/у додільному, додільнім | на/у додільній | на/у додільному, додільнім | на/у додільних |