ДОМОВИНИ, вин, мн. Обряд домовляння перед весіллям про гостей, подарунки і т. ін. Треба їй поспішати до церкви, бо учора на домовинах так порадились, щоб їй тут.. і звінчатись з конотопським сотником (Кв.-Осн., її, 1956, 211).

ДОМОВИНА, и, ж. 1. Місце, де поховано померлого; могила. - Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Мирний, II, 1954, 65); * У порівн. Було темно, мов у домовині (Кач., II, 1958, 421).

2. Те саме, що труна. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину - і засипають Без домовини (Шевч., II, 1953, 150); Опанас ішов за домовиною, не зводячи очей з свого сина (Довж., Зач. Десна, 1957, 60); Заможніші селяни купують рівні стовбури на дошки або домовини (Стельмах, Хліб.., 1959, 77); * Образно. Хлопцеві вдалося нарешті видертися з панцирної домовини [броньовика] (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26).

@ До домовини - до смерті. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Шевч., II, 1953, 343); Заганяти (загнати) в (у) домовину кого - доводити кого-небудь до смерті, прискорювати чию-небудь смерть. Скрізь [дочка] безсоромно ходить з одкритим лицем, .. добивається освіти й заганяє батька у домовину (Коцюб., II, 1955, 142);

Пора лягати (лягти) в (у) домовину - пора вмирати. - Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора (Греб., І, 1957, 87); Хоч живцем лізь (лягай) у землю (у домовину) див. живцем.